Новини, Перевезення, Статті

Олександр Войтко: Три причини, чому Smart Ticket не запрацює в серпні

Автор статті:
Олександр Войтко
директор філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця»

Концепція Smart Ticket передбачає зовсім новий рівень сервісу для пасажирів. Продукт дозволить купувати комбінований квиток на кілька видів транспорту за допомогою однієї банківської транзакції через один вебресурс. Обмежень щодо виду транспорту не буде. Це буде один квиток на поїзди, електрички, метро, автобуси та навіть літаки.

Ідея Smart Ticket виникла в грудні 2019 року, але через відсутність системного підходу в розробці її впровадження постійно відкладається й вимушено замінюється публічними презентаціями прототипу. Зараз ІТ-працівники УЗ та розробники Smart Ticket проводять попередні випробування тестового зразка системи. Перехід до активної фази впровадження єдиного електронного квитка потребує вирішення низки проблем, які не були враховані на початковому етапі.

Чому Smart Ticket досі не запрацював в Україні 

По-перше, досі не погоджено технічне завдання на систему, що не дає можливості розробникам зрозуміти весь набір функцій, які має виконувати система. Наприклад, на залізничному ресурсі з продажу квитків (booking.uz.gov.ua) є можливість здійснювати повернення проїзного документу, а в прототипі Smart Ticket така можливість не реалізована. Слід зазначити, що згідно зі статистикою кожен десятий квиток, придбаний на сайті УЗ, повертається, і не враховувати це в новому продукті – неприпустимо.

 Також не було враховано, що при посадці пасажира у вагон електронний квиток має бути перевірений провідником. Валідація відбувається за допомогою сканування штрих-коду, надрукованого на паперовій версії електронного квитка або прямо з екрана телефону. Проєкт Smart Ticket теж використовує штрих-код для валідації квитка, але цілком інший, несумісний з тим, який зараз використовується в УЗ. Це означає, що перевірити квиток Smart Ticket при посадці  наявним валідатором провідник просто не зможе.

 По-друге, необхідність створення нової окремої платформи для продажу електронних квитків. Зараз технологія УЗ передбачає можливість підключення до системи продажу квитків так званих агентів. Існує затверджений порядок підключення таких агентів із підписанням типового договору й затвердженими тарифами. Це дає можливість будь-кому, хто хоче здійснювати продаж квитків на своєму вебсайті, укласти договір з УЗ і впровадити таку діяльність. За такими договорами, наприклад,  працює ПриватБанк і реалізує квитки на своїй платформі Приват24. Автори проєкту Smart Ticket відразу відмовилися від агентської схеми підключення й запропонували УЗ створити окремий канал продажу. Але при цьому до уваги не було взяте те, що для цього Укрзалізниці необхідно розробити новий програмний модуль для підключення Smart Ticket до своєї системи продажів, забезпечити окрему фіскалізацію купівельної транзакції та  створити новий архів електронних проїзних документів для можливості перевірки дійсності квитка. Іншими словами –  практично розробити та впровадити ще одну систему для продажу електронних квитків на вебсайті Smart Ticket. Зробити це в місячний термін, про який повідомляють автори системи, просто неможливо. Також УЗ необхідно розрахувати й затвердити вихідну ціну квитка для нового каналу продажів Smart Ticket і порядок взаєморозрахунків за продані через новий сервіс квитки.

 По-третє, юридичні проблеми й ризики при впровадженні  Smart Ticket не обговорювались і не бралися до уваги. А питання виникають класичні. Наприклад, хто несе відповідальність, якщо пасажир придбав комбінований квиток спершу на поїзд Одеса-Київ, а далі на літак з Борисполя до Відня. Поїзд запізнився, і пасажир не встиг в аеропорт. Який інтервал часу потрібен пасажиру на пересадку з поїзда на літак, ніде не визначено. Тут виникають запитання: чия це зона відповідальності, і хто має компенсувати збитки?

 Ну, і наостанок питання інформаційної безпеки. Електронний квиток містить інформацію про персональні дані пасажира, які мають бути надійно захищені відповідно до вимог законодавства, а у цій частині проєкту ще нічого не запропоновано. Обов’язковим атрибутом електронного документа (зокрема електронного квитка) є цифровий підпис. Підпис захищає електронний документ від підробки й підтверджує його легітимність.  Нині в проєкті Smart Ticket поняття електронного підпису відсутнє.

 Резюмуючи вищесказане, можна зробити висновок, що впровадження таких комплексних складних систем потребує більш детального аналізу та системного підходу. Тож Smart Ticket навряд повноцінно запрацює в серпні цього року, як планували в Міністерстві інфраструктури раніше.

Читайте також